Лопата для фемінізму
Опубліковано 09:56 02.12.2008 Автор Кобиляцька Вікторія
Це слово має смачно-епатажний префікс фе- та упереджено-банальний суфікс –ізм. Чим лякає і без того наляканих чоловіків. Бо оте “фе” асоціюється у них лише з фекаліями, а від “ізмів” вони цілком природньо звикли відхрещуватися. Одна моя подруга має універсальний тест на мужність для чоловіків. У всіх екземплярів, що бодай чимось її зацікавили, запитує: “А як ви ставитеся до фемінізму?”
Це провокаційне питання, зрозуміло, творить дива. Бо почувши слово на “фе” жоден адекватно-примітивний чоловік не може не виявити свою справжню сутність, екзальтовано не матюкнувшись і не сказавши, що він насправді думає про феміністок. Втім, подрузі інколи щастить поспілкуватися із більш помірковано-розважливим типом представників чоловічої статі, що гнівно не розбризкують слину лише тому, що не знають значення слова “фемінізм”. Адже деякі екземпляри феміністками вважають поголовно всіх жінок, які, наприклад, забули, не встигли чи не мали змоги приготувати чоловікові вечерю, або їх чогось (і справді – чого б це?) не приваблює запах мочених-перемочених у тазику чоловічих шкарпеток, і, більше того, вони не збираються їх прати. Якщо сказати такому, що саме слово “фемінізм” вигадав чоловік, то буде істерика. Тому залишимо в спокої утопіста Шарля Фур’є, який щось варнякав про те, що соціальний статус жінок є мірилом суспільного прогресу. Тим паче, що в Україні нині багато своїх, “доморощених” так би мовити, теоретиків та практиків фемінізму.
Характерною особливістю феміністичного дискурсу сьогодні стає його “демонізація”. Мовляв, та не лякайтеся ви так, феміністки насправді білі і пухнасті. Переконати люд у цьому спробували дослідниця Тамара Злобіна та художниця Олена Міросєдіна, створивши експериментальний художній проект. “Фемінізм is…” називається. Для всіх дорослих дівчаток, які в дитинстві жували жуйку “Love is…”, а нині мусять ностальгійно зітхати і сприймати фемінізм, як “ліки для покращення самопочуття”. Бо ж авторки ідентифікують своє творіння як книгу про Нову Українську Жінку, що “цінує себе, досягає успіху, купує діаманти, керує бізнесом, дбає про коханих та змінює світ”. Ніхто нікого не вантажить здобутками руху з трьохсотлітньою історією. Натомість ненав’язливо втокмачується гасло “Безвідповідальні гарненькі лялечки більше не в моді”.
Парадокс, але книжка насправді нагадує “гарненьку лялечку”. Клин клином вибивають. Тож маємо сувенірне друковане видання в рожевій обкладинці. Сторінки з нього можна вилучати й дарувати як листівки. Чому стереотипний рожевий? На це питання Тамара Злобіна відповідає, стинаючи плечима:
- Бо це мій улюблений колір.
Можна ще причепитися до гасла “Навіть блондинка може бути феміністкою”. Що за дискримінація? Але авторки резюмують, що не мали на меті вести просвітницьку роботу і всім пояснювати, що ж воно за звір такий – фемінізм. Їм ішлося перш за все про те, щоб зруйнувати негативні стереотипи, пов’язані із фемінізмом. Тому все дуже весело і гламурно. Попсово, тобто. Стережіться, маси. Фемінізм іде до вас. Він мило посміхається, стверджує, що треба носити зручне взуття, купувати собі діаманти, бути секс-символом, маючи маленькі груди, готувати краще за всіх своїх подруг та не поспішати заміж.
- Та це ж не фемінізм, це життя! – засміялася одна моя знайома, коли я показала їй книжку. А потім додала: – От якби ти ще справді була феміністкою, а не тільки говорила про це.
Виявилося, що феміністка із мене ніяка, бо коли я привела малого сина на роботу і він попросив у мене їсти, я відповіла, що зараз підемо на обід додому і я його нагодую… Втім, реакція чоловіків на книжку набагато цікавіша. Побачивши обкладинку, вони відразу відвертаються і ображено бурчать. З чого роблю висновок, що українським феміністкам не завадило би стати шпіонками і замаскуватися не лише у блискітки гламуру, а й вигадати собі цілковито нове амплуа. За принципом “називай мене хоч горщиком, тільки у піч не став”.
- Сергійку! У фемінізмові ж скільки позитивних рис, – наївно пояснюю колезі на роботі.
- Угу! Тільки щоб їх побачити, треба дуже глибоко копати. А мені щось не хочеться за лопату братися.
Закінчується розмова тим, що Серж саркастично стверджує: замість того, щоб усім роздавати лопати, доцільніше вправити мені мізки.
Чоловіки? Та теж офісний планктон. і припиніть вже приписувати мені того, чого я не казав, і чого у мене в житті немає. Я написав, що ДЕЯКІ жінки в статусі офісного планктону дуже високої про себе думки. а насправді, успішних жінок дуже мало. Чоловіків теж мало, але більше. Яка різниця? Ті жінки, які реально можуть бути успішними, як правило, і є успішними. У нас є чудовий приклад – Юлія Тимошенко. І багато інших. Але не потрібно всім це нав”язувати. Більшість ніколи успішними не стане. Так ви от їх обізвали такими, що не бачили світу, що тільки і можуть думати про борщ. Я вам зазначив, що борш – це не так вже і погано в порівнянні з офісно-планктонною роботою. Зрозуміло?
До речі, ви забули згадати про ще одну категорію успішних жінок – це жінки, які присвятили себе своїй сім”ї, виростили прекрасних дітей і прожили життя в гармонії зі своїм коханим чоловіком. Чи це для вам не успіх? І от таких успішних жінок виявляється дуже багато. Ви ж хочете, щоб вони успішними не вважадися. в тому і провина феміністок.
Просто дело в том,что большинство украинок по своей природе феминистки(даже не осознавая этого).Феминизм у них в крови(и при чем феминизм радикальный,а не у умеренный).И пототому вопрос феминизма будет чрезвычайно болезненнным для Украины! Открою еще одна страшную тайну:каждый третий,а то и второй украинец испытал в своей жизни насилие от руки женщины (мать,учительница,жена)! и это тоже тяжелая и сложная проблема.которая стыдливо замалчивается! Естественно,у таких мужчин возникает закономерный вопрос: Если жена била его,когда не была феминисткой,то что же будет,когда она станет феминисткой? сразу мысль:НАВЕРНОЕ,ПРОСТО УБЪЕТ !
Открою еще одна страшную тайну:каждый третий,а то и второй украинец испытал в своей жизни насилие от руки женщины (мать,учительница,жена)! ” – я б сказав, що у нас НЕМАЄ чоловіків, які б не зазнали насилля з біку жінок. Тому що фізичне насилля для хлопчиків та чоловіків – це не так страшно, як психологічне. А психологічного насилля зазнали всі. Просто тому, що в школі під вчителюванням жінок хлопчикі завжди дискримінувалися. Вони і тупіші, і неохайніші, і недисципліновані, погані, ледачі, неслухняні. Так завжди було і є зараз.
Було б непонаним ввести роздільне навчання дітей в школах. Підмічено педагогами, що в колективах учнів, студентів, де не було дівчат, у хлопців та юнаків виробляється неписаний кодекс честі, якому вони слідують все життя. І такого кодексу ніколи не виробляєтьсЯ, якщо навчання спільне з дівчатами.
Женщина,которая не имела высшего образования,высокой зарплаты,но при этом воспитала и вырастила в своей жизни будущего талантливого ученого либо отважного воина своей страны,УСПЕШНА ИЛИ НЕТ ? Я СЧИТАЮ,ЧТО ДА ! Но как раз такой успех феминизм презирает!
Лужи гордятся тем, что выше уровня моря.
На кожне море є свій океан. А океан випаровується і потрапляє в калюжі. – Це щось з тієї серії, що ви Лілу написали. До чого тут це? Хто калюжа – успішні жінки? Не зрозумів я Вашої думки
Сергійко 11.12.2008 18:23 прочитали краткий курс природоведения….
Лилу, у вас гарна попа? ))
Наверно будет открытем для Вас, у женщин которые работают, физиологическая структура такая же как у тех кто не работает.
Та я не про те. Я про те, чи я вас не зачіпив своїми роздумами про жіночі задки. Бачу , що не зачіпив. А якщо зачіпив, то вибачте.
приємно було поспілкуватися. До побачення.
Цікава дискусія вийшла) До речі, Сергійку, Ви подекуди мислите як справжній фемініст. Щодо навчання хлопчиків і дівчаток, наприклад. Адже це справді проблема. Як і те, що вчителі – це переважно жінки, що не найкращим чином впливає на учнів (як хлопчиків, так і дівчаток)
Вдячна всім за те, що так палко і аргументовано відстоювали свою думку.
Ржунимагу, такие тексты я писала до брака, а замужем 30 лет. Все правильно: юноши обдумывают житье, барышни – проблему феминизма. Детка, забей на феминистический дискурс, тем более, этот термин стал одиозным лет 5 тому назад.Мужчина-антифеминист – самое замечательное явление природы. От него оргазм, деньги,комплименты, бодрость духа и кофе в постель по утрам. К тому же он не спорит с женщиной по пустякам: хочет работать? ОК! Не хочет? Тоже хорошо. Желаю счастья!
Дякую за відгук! Власне, маю мужчину-антифемініста)))) не все так, як Ви пишете, та й стаж у нас не такий солідний) Але якось уживаємося)))
Але якось уживаємося???!!!((( В Вашому віці потрібно писати – але ми щасливі. Бо коли ж тоді бути щасливим, як не молодим?
Щастя – річ химерна. сьогодні воно є, а завтра – нема. але загалом, маєте рацію. треба думати і говорити лише про хороше, тоді це хороше стає реальністю)